en

Тип: комерційний
Стиль: сучасний рустикальний
Локація: с. Соколівка, Івано-Франківська область, Україна
Площа: 79 м²
Рік: 2026
Візуалізація: Вікторія Лазарчик, Наталія Головата

ОПИС ПРОЄКТУ

the Sokolivka — це реновація традиційного гуцульського житла, розташованого в селі Соколівка Івано-Франківської області. Простір задуманий як приватна резиденція та будинок для тимчасового проживання, водночас він є прототипом майбутнього ретрит-центру, спрямованого на відновлення та повернення до природних ритмів.

Будинок площею 79 м² переосмислено з глибокою повагою до його історичної ідентичності та делікатно адаптовано до сучасних стандартів життя. Проєкт досліджує крихкий баланс між збереженням спадщини й актуальним просторовим комфортом, створюючи середовище, у якому традиція не відтворюється буквально, а набуває нового звучання через сучасну інтерпретацію.


ПРОСТОРОВЕ ПЛАНУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЗОНУВАННЯ

Планувальна структура зберігає інтимний масштаб, властивий традиційним гуцульським будинкам, водночас покращуючи логіку руху й адаптуючи простір до сучасного способу життя.

Добудова працює як перехідна зона, що поєднує внутрішні приміщення з відкритою терасою. Таким чином формується багатошарова просторовість, у якій інтер’єр продовжується назовні. Тераса стає місцем сезонних ритуалів і споглядання, підтримуючи безпосередній контакт із довкіллям.

Гнучкість зонування дозволяє будинку функціонувати як особистий притулок і як гостьовий простір для короткотривалого проживання.





КОНТЕКСТ І КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА

Гуцульська архітектура органічно вписана в карпатський ландшафт. Вона сформована кліматом, ремісничою культурою та філософією співіснування з природою. Первісна будівля відображала цю логіку через дерев’яну конструкцію, компактний масштаб і виразну тактильність матеріалів.

Реновація мала на меті не лише зберегти автентичну архітектурну мову, а й дозволити будинку розвиватися, залишаючись живою частиною сучасності. Використання регіональних матеріалів і традиційних ремісничих технік стало інструментом підтримки локальної ідентичності — не як музеєфікації, а як продовження культурної історії в новому часі.

МОВА ІНТЕР’ЄРУ

Інтер’єр вирішено в стриманій, тактильній палітрі, де матеріали формують основну емоційну й сенсорну атмосферу.

Підлога з травертину надає простору відчуття ґрунтовності й позачасовості. Ялинова дошка та фанера додають тепла, підтримуючи зв’язок із дерев’яною структурою будинку. Штукатурені стіни м’яко розсіюють світло, врівноважуючи фактурність дерева й каменю.

Скляні елементи посилюють природне освітлення та створюють візуальну проникність між зонами. Текстильні LED-світильники випромінюють м’яке розсіяне сяйво, формуючи камерну й спокійну атмосферу.

Кольорова гама натхненна природним середовищем: приглушені природні відтінки поєднуються зі світло-зеленими та жовтими акцентами, що віддзеркалюють сезонні барви карпатського ландшафту.

 


РЕМЕСЛО ТА ЛОКАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ
Місцеве ремесло стало невід’ємною частиною ідентичності проєкту. Традиційні техніки обробки дерева застосовано як у реставрації конструкцій, так і в деталюванні інтер’єру.

Косівська кераміка інтегрована як функціональний і декоративний елемент, продовжуючи регіональну художню традицію. Вовняні текстилі та ручні дерев’яні деталі підсилюють тактильність і культурну глибину простору.

Співпраця з локальними майстрами підтримує тяглість знань і зміцнює зв’язок між архітектурою та живою культурною спадщиною.




ІСНУЮЧИЙ СТАН ТА ВИКЛИКИ

Будинок було успадковано як стару дерев’яну споруду, що потребувала уважної та відповідальної реставрації. Оригінальні дерев’яні стіни зберегли конструктивну цінність і стали основою проєкту. Водночас гонтовий дах і вікна вимагали повного оновлення відповідно до сучасних вимог довговічності та енергоефективності.

Головним викликом стало впровадження сучасних функціональних рішень — зокрема санвузла — без порушення цілісності історичного об’єму. Це зумовило створення стриманої добудови, що не конкурує з автентичною частиною, а м’яко доповнює її.



АРХІТЕКТУРНА СТРАТЕГІЯ РЕНОВАЦІЇ

Пріоритетом стало збереження первісної дерев’яної конструкції як культурного й просторового ядра будинку. Дах відновлено з використанням традиційної дерев’яної гонти, що повернуло споруді автентичність і посилило її стійкість до кліматичних умов.

Добудова вміщує санвузол і розширює функціональні можливості житла. Вона також формує терасу — проміжний простір між інтер’єром і ландшафтом, де архітектура поступово розчиняється в природі. Мова розширення залишається стриманою: натуральні матеріали та виважені пропорції забезпечують гармонію між старим і новим об’ємами.


КОНЦЕПЦІЯ ТА ФІЛОСОЦІЯ ДИЗАЙНУ

В основі проєкту — ідея дуальності: світло й тінь, традиція й сучасність, відкритість і камерність. Контраст тут не протиставлення, а спосіб створення глибини.

Будинок мислиться як простір усамітнення, де архітектурна тиша дозволяє людині відновити внутрішню рівновагу. Замість буквального відтворення традиції обрано шлях осмисленої інтерпретації — через чесність матеріалів, простоту форм і чутливість до атмосфери.





СТІЙКІСТЬ ТА ДОВГОВІЧНІСТЬ

Реновація базується на використанні природних, довговічних матеріалів і ремонтопридатних конструктивних рішень, що подовжують життєвий цикл будівлі. Збереження існуючої структури мінімізувало екологічний вплив і зберегло історичну автентичність.

Пасивні екологічні стратегії — природна вентиляція, використання теплової маси мінеральних матеріалів і якісна деревина — забезпечують енергоефективність і комфорт внутрішнього середовища.








ЕМОЦІЙНИЙ ТА ЧУТТЄВИЙ ДОСВІД

Простір спроєктований радше як атмосфера, ніж як просто фізична структура. Простір запрошує сповільнитися, відновити енергію й повернутися до стану внутрішньої тиші.

Світло м’яко ковзає текстурованими поверхнями, окреслюючи плин дня. Взаємодія світла й тіні формує медитативний досвід, у якому простота стає джерелом відновлення.

Будинок підтримує тихі щоденні ритуали — споглядання, відпочинок, близькість до природи — і створює умови для глибшого зв’язку з собою та довкіллям.





РЕЗУЛЬТАТ ТА ЦІННІСТЬ ПРОЄКТУ

Проєкт демонструє, як народна архітектура може еволюціонувати через уважне сучасне втручання, зберігаючи свою культурну сутність. Простір є водночас функціональним житловим простором і прототипом майбутніх ретрит-ініціатив.

Поєднуючи збереження спадщини, локальне ремесло та сучасний комфорт, проєкт продовжує діалог між традицією та сучасною архітектурою Карпат.